Перевага мінімалізму, який, по суті, є відгалуженням від авангарду, і був найбільш популярний і зрозумілий в першій половині 70-х років ХХ століття, не підлягає сумніву. Тут форма, як така, зійшла «нанівець», тобто повернулася до елементарної геометрії. Мінімалістична модель цієї сукні виключає будь-яку асоціативність з трендами або шаблонами. У модній ниві це – статичний напрямок, незважаючи на повну антіподічность того, що пропонують Вів’єн Вествуд, Жан-Поль Готьє, Карл Лагерфельд та інші. Крайній «вибух» популярності припав на кінець минулого тисячоліття, основою для якого стали Donna Karan і Calvin Clein. Тож не дивно, що тоді в колекціях більшої частини кутюр’є аскетичні і консервативні силуети з «дефіцитом» деталей, виконані з монохромних тканин різних текстур, стали домінантою. Сьогодні цей стиль знову затребуваний серед активних інтелектуальних жінок, що привертають увагу харизмою, а не кількістю аксесуарів.